Барбарис звичайний – корисні властивості, застосування відварів і настойок
Автор: Петро Малінін
Корисні властивості і застосування відварів і настойок барбарису
Барбарис звичайний
Барбарис звичайний – колючий і листопадний чагарник з сімейства барбарисових, висота рослини не перевищує трьох метрів. Кущі сильно галузиться і має сильну поверхневу систему коренів. Старі гілки рослини мають кору сірого кольору, а от кора молодих гілок забарвлена в жовто-бурий або жовтувато-сірий колір. Гілки барбарису тонкі, бувають з простими колючками, а можна зустріти кущ барбарису з трироздільна колючками (в їх пазухах є нирки).
З нирок з’являються маленькі гілки, на яких мають листя. Листя рослини довгастої форми, на краях листя розташовані колючі вії. Квітки барбарису видають сильний аромат, колір квіток світло-жовтий. Квітки в кількості 15-25 зібрані в пазушні пониклі китиці.
Плід барбарису являє собою ягоду темно-червоного кольору. Ягода дуже соковита, має кілька насіння. Вага плоду барбарису не перевищує 4 грами. Насіння темно-коричневого забарвлення, мають сплюснуту форму, дрібні зморшки.
Цвітіння барбарису починається в травні і триває до червня. Дозрівання плодів відбувається в період з липня по жовтень.
Ще з давніх часів у Вавилоні і країнах Індії барбарис застосовували в якості лікарського засобу. Рослина очищає кров. У той час барбарис допомагав при цинзі, жовтяниці.
Корисні властивості барбарису
Плоди, листя, коріння і кора барбарису – це частини рослини, що використовуються для приготування лікарських препаратів.
У барбарисе міститься речовина берберин, завдяки чому лікарські препарати з цієї рослини мають жовчогінну дію.
В коренях рослини містяться різні алкалоїди, каротин, дубильні речовини, вітамін С, вітамін Е і органічні кислоти. Тому відвар з кореня застосовують як засіб для полоскань і примочок при різних хворобах.
Барбарис має протизапальну, сечогінну, в’яжучу, протимікробну дію, а також зупиняє різні кровотечі.
Препарати, виготовлені на основі барбарису застосовують при наступних захворюваннях: – хворіючих печінки; – виразці шлунка; – виразці дванадцятипалої кишки; –туберкульоз; – кровотечі матки; – запаленні верхніх дихальних шляхів;- морфінізм; – пухлини в різних органах.
Догляд за барбарисом
Після посадки рослини потрібно відразу зробити мульчування. Коли з моменту посадки рослини пройде рік, потрібно починати робити підживлення грунту. У весняний час потрібно вностить азотні добрива. Надалі один раз протягом трьох-чотирьох років роблять підгодівлі добривами. Крім азотних, потрібно вносити комплексні добрива, наприклад, добриво «Кеміра універсал».
Поливати барбарис необхідно раз в 7 днів. Рослина має потребу в регулярному розпушуванні та прополюванні. При появі недорозвинених і слабких пагонів їх обрізають. Навесні потрібно робити чистку стебел старих кущів (слабкі і тонкі слід обрізати).
Якщо барбарис посадили в якості живої огорожі, то на другий рік після посадки потрібно зробити обрізання: зрізають 50-70 % надземної частини рослини. У подальші роки обрізку проводять двічі на рік, а саме перший раз – на початку червня і другий раз – на початку серпня. Барбариси малої висоти не потребують стрижці, тому їх дуже часто використовують для того, щоб розділити садовий ділянку на окремі зони.
Розмноження барбарису звичайного
Барбарис розмножується кореневими нащадками, насінням, літніми живцями і діленням кущів.
Розмноження насінням. Як тільки зібрали плоди, їх необхідно віджати, потім пропустити через сито, промити і підсушити трохи. Після всіх цих пророблених операцій можна висівати насіння в борозенки, глибина яких дорівнює 1 див. Кращий час для посіву насіння – осінь. Якщо вирішили висіяти насіння навесні, то перед посівом їх потрібно стратифікувати протягом двох-п’яти місяців в приміщенні з температурою 2-5 градусів. Насіння зійде практично все, тільки 5 % від посіву можуть не зійти. Земля, на якій був проведений посів насіння, повинні бути родючим і рихлою. Як тільки з’являться перші два справжні листочки, сіянці необхідно прорідити. Відстань між залишеними сіянцями повинно бути не менше 30 мм. протягом двох років краще вирощувати сіянці, не пересаджуючи їх на інше місце.
Розмноження живцями. При цьому методі треба зрізати напіводеревіли гілки року посадки та висадити їх. Далі нарізають живці, довжина кожного повинна становити не більше 10 див. Зріз потрібно робити так, щоб від нижнього вузла 2-3 см до зрізу, все листя потрібно обірвати.
Живці укорінюють в парнику малого розміру або в ящику, в якому відсутня дно. Грунт готується заздалегідь. 50 % ґрунту має складатися з піску, а поверх ґрунту потрібно насипати пісок, шар якого – 2-3 см (цей шар піску потрібно змішати з деревним вугіллям).
Далі на глибину 1-2 см живці висаджують у грунт. Кінці живців повинні стикатися лише з шаром піску. Поверх парника або на скриньку потрібно постелити плівку або встановити скло – це необхідно для того, щоб у місці для живцювання підтримувалася підвищена вологість повітря.
Народне лікування барбарисом
У народній медицині дуже часто використовують препарати барбарису при наявності внутрішніх кровотеч у післяпологовому періоді, а також при діабеті. А пару років тому виявили ще одну дію препаратів барбарису: рослина збільшує селезінку у людей, хворих на малярію (малярійні плазмодії виганяються берберином в кров).
В гомеопатії за допомогою препаратів з барбарису лікують хворобу печінки, сечових шляхів і нирок.
Всі органи рослини містять алкалоїди, головне значення з яких віддається берберину. Ця речовина знижує кров’яний тиск, заспокоює, зменшує частоту скорочень серця. Берберин і настоянка барбарису на спирту застосовуються при холециститі, жовчнокам’яній хворобі і хронічному гепатиті (берберин жене жовч з організму).
Рецепти з барбарису
Настойка для зупинки маткової кровотечі. Візьміть 20 г сухих листків барбарису і залийте 50 мл спирту (70%-го). Склад настоюється близько двох тижнів у теплому приміщенні. Настоянка буде готова до застосуванню тоді, коли вона буде темно-жовтого кольору. А смак настойки повинен бути злегка кисловатимй.
Відвар листя барбарису. Для його приготування потрібно взяти 15-20 грамів сухих подрібнених листя барбарису, долити 200 мл води і поставити на вогонь, довести до кипіння. Далі 15 хвилин варимо на повільному вогні, знімаємо з вогню і наполягаємо протягом 40 хвилин, проціджуємо і розбавляємо кип’яченою водою до того, поки об’єм не досягне початкового. Такий відвар приймають 3 рази щодня по 1 столовій ложці. Цей відвар допомагає при виразкових хворобах і при нудоті.
Відвар плодів барбарису. Необхідно взяти 30-40 грамів подрібнених плодів рослини і залити їх однією склянкою води. Кип’ятити цей склад потрібно близько півгодини. Після кип’ятіння процідіть засіб і розведіть окропом до початкового об’єму. Такий відвар потрібно приймати 3 рази в день до їди по 50 мл або по півсклянки. Використовують його в якості жовчогінного і жарознижуючий засіб.
Відвар коренів барбарису при гепатиті. Для приготування цього відвару потрібно взяти половину чайної ложки сухих подрібнених коренів і залити однією склянкою води, потім поставити на вогонь і кип’ятити півгодини, а після процідити і остудити. Далі, як і інші настої і відвари, засіб слід розвести водою до отримання початкового об’єму. Пити такий відвар потрібно щодня по 3 рази, разова доза прийому – 1 чайна ложка. Цей же відвар можна вживати при плевриті або бронхіті.
Настоянка з листя барбарису. Візьміть 20 грамів листя барбарису і залийте половиною склянки 40%-го спирту (горілка теж підійде). Залиште для настоювання на 14 днів. Після цього вміст потрібно віджати і процідити. Приймайте таку настоянку тричі на день по 25-30 крапель за один раз. Курс лікування становить 14-20 днів. Зберігати таку настоянку потрібно в темній банку і темному місці. Настоянка допомагає при хворобах нирок, печінки, гепатиті і жовчнокам’яної хвороби.
Протипоказання до застосування барбарису
Препарати барбарису можна приймати при кровотечах у тому випадку, якщо у хворої жінки не повністю відокремлена плацента від маткових стінок.
При вагітності барбарис протипоказаний.
Зелені ягоди барбарису взагалі не можна вживати, так як в них міститься отрута.
