Чебрець – корисні властивості і застосування чебрецю, олія чебрецю
Автор: Петро Малінін
Корисні властивості і застосування трави та олії чебрецю
Ботанічна характеристика чебрецю повзучого
Чебрець повзучий – багаторічний напівчагарник з сімейства губоцвітих (Lamiaceae). У висоту він сягає 20-40 см і закінчується лежачими стеблами. Стебла з квітками – прямостоячі або піднімають, покриті волосками. Листя довгасто-еліптичної форми з короткими черешками усіяні залозками з ефірним маслом. Голівчаті суцвіття, компактні. Чашечка узкоколокольчатая, волосиста. Віночок рожево-бузковий, двогубий. Нижня губа квітки довше трубки, нижня – широкояйцеподібні, виїмчаста.
Цвіте чебрець з травня по кінець серпня, плоди дозрівають з липня по вересень. Плоди – невеликі эллипсоидальние горішки завдовжки до 6 мм. Розмножується рослина насінням і вегетативно. Його можна зустріти по схилах та на узбіччях доріг, на узліссях і лісових сонячних галявинах, серед кам’яних розсипів і на скелях. Ареал проживання рослини – середня смуга європейської частини Росії, частково Урал, Сибір, Казахстан.
Корисні властивості чебрецю
У лікувальних цілях використовують надземну частину рослини, час збору і заготівлі трави – червень-липень. В листках і стеблах чебрецю міститься багато активних речовин – ефірну олію, смоли, дубильні речовини, флавоноїди, гіркоти, мінеральні солі. У них також присутні різноманітні кислоти (урсолова, кавова, хінна, тимуновая, олеоноловая, хлорогенова. Завдяки такому хімічному складу рослина володіє широким спектром дії. Його призначають як жарознижуючий, сечогінний, протисудомний і заспокійливого засобу.
Чебрець повзучий – одне з кращих рослин-медоносів. З нього виходить дуже запашний мед. Раніше сухі частини рослини використовували в суміші з іншими травами для куріння при богослужіннях. Сьогодні сировину з надземної частини рослини затребуване в парфумерній промисловості.
Застосування чебрецю
У народній медицині чебрець повзучий отримав широке визнання і використання. Його призначають при невралгії і неврозах різної етіології. З його допомогою успішно лікують захворювання шлунково-кишкового тракту, атонію, спазми кишечнику, метеоризм. При регулярному прийомі препаратів з чебрецю у хворих нормалізується травлення, зникають болі в шлунку, знижується утворення газів, а також нормалізується мікрофлора кишечника за рахунок дезінфікуючих властивостей трави.
Настої і відвари рослини ефективно діють при суглобах, ревматизмі і різних шкірних захворюваннях.
Рослина з успіхом застосовують при запаленнях піхви і білях, особливо у жінок старшого віку. Ефективний чебрець при запальних процесах, що посилюється патогенною мікрофлорою, нечутливою до антибіотиків. Препарати чебрецю чинять протимікробну дію навіть при незначному вмісті в ньому фенолових з’єднань. Також рослина добре допомагає при безсонні. Вважається, що якщо спати на подушці з цієї трави, то вона знімає збудження і позбавляє від головного болю.
Рецепти на основі чебрецю
Великою популярністю користуються чай з чебрецю. При кашлі їх вживають з медом, при хворобах шлунка і кишечника – без цукру.
Рецепт № 1. Одну-дві чайних ложки сухої подрібненої трави заливають 250 мл окропу, дають 10 хвилин настоятися і проціджують. П’ють по 3 чашки чаю в день.
Чебрець застосовують як приправа, поліпшує травлення.
Рецепт № 2. Необхідно змішати 5 г чебрецю, 2 м розмарину, 1 г полину і 12 г кухонної солі. Трави застосовують у вигляді порошку. Рекомендується використовувати суміш для салатів, других страв.
Чебрець застосовується в такому широко відомому препараті від кашлю як «Пертусин».
Рецепт № 3. Вам потрібно екстракт чебрецю – 12 частин, 80%-й спирт – 5 частин, цукровий сироп – 82 частини, калію броміду – 1 частина. При змішуванні всіх інгредієнтів виходить темно-коричнева ароматна рідина з солодким смаком. Застосовується вона як відхаркувальний і розріджує мокроту препарату при бронхітах, коклюші та інших захворюваннях верхніх дихальних шляхів. Засіб випускається у флаконах по 100 мл Дорослим рекомендується приймати по 1 столовій ложці 3 рази на день, а дітям – по пів чайної ложки, також 3 рази в день.
Відвар чебрецю
Відвар чебрецю допомагає при фурункульозі, цукровому діабеті, алергії.
Рецепт № 1. Дві столові ложки подрібненої сухої трави заливають склянкою кип’яченої води, кип’ятять 1-2 хвилини і наполягають протягом години в теплому місці. Відвар проціджують і приймають по 100 мл 3 рази в день після їжі.
Відвар з полину і чебрецю – відмінний засіб для лікування алкоголізму.
Рецепт № 2. Змішують 4 частини чебрецю і 1 частина полину гіркого. Столову ложку збору заливають 250 мл води, кип’ятять на водяній бані 5 хвилин, настоюють і проціджують. Приймають щодня по 1 столовій ложці 3 рази в день. Курс лікування – 2-3 місяці. Найчастіше вже після двотижневого прийому відвару у хворих з’являється байдужість до алкоголю.
При застуді і бронхіті також готують відвар.
Рецепт № 3. Столова ложка трави заливають 0,5 літра окропу, проварюється 5-7 хвилин на паровій бані і настояти 10-15 хвилин. Після проціджування відвар приймають у теплому вигляді 4-5 разів на день по 1/3 склянки. Його можна пити за півгодини до їжі або через 1,5–2 години після неї.
Настій чебрецю
При анемії, діабеті або запаленнях настій чебрецю готують разом з пагонами чорниці.
Рецепт № 1. Пагони чорниці і траву чебрецю змішують в рівних пропорціях, після чого 1 столову ложку суміші заливають 250 мл окропу і настоюють протягом півгодини. Готовий настій після проціджування поділяють на 2 порції і випивають протягом дня після їжі.
При випаданні волосся, лупи або головного болю настоєм чебрецю обполіскують голову і дають волоссю просохнути природним чином.
Рецепт № 2. 1/3 склянки сухої трави заливають літром окропу і наполягають протягом години. Настій використовують в теплому вигляді після проціджування.
Чебрець ефективний при застуді та кашлі, для чого з нього готують настій.
Рецепт № 3. Чайна ложка трави заливається склянкою окропу і настояти 10 хвилин. Після проціджування хворий випиває 1 склянці води 3 рази на день, підсолоджуючи питво медом.
Настоянка чебрецю
Настоянка рослини застосовується зовнішньо при ревматизмі і болях в суглобах.
Рецепт 1. В 100 мл горілки засипають 3 столових ложки сухої трави і настоюють протягом трьох тижнів у темному місці. Після цього настойку проціджують через кілька шарів марлі і використовують для розтирання.
Настоянку з меліси лікарської і чебрецю повзучого використовують як жарознижуючий і потогінний засіб.
Рецепт 2. По 1 столовій ложці меліси і чебрецю заливають 200 мл горілки і настоюють 8-9 днів в темному місці. Пляшку або банку з настоянкою періодично струшують. Після проціджування засіб приймають внутрішньо 3 рази в день з розрахунку 25-30 крапель настоянки на півстакана води або використовують зовнішньо для розтирань.
Масло чебрецю
У косметології масло чебрецю використовують при виробництві шампунів, бальзамів і інших косметичних засобів від випадіння волосся. Воно добре зміцнює ослаблені та пошкоджені волосся після хімічних завивок і фарбування, відновлює расслаивающиеся нігті. У вигляді гарячих компресів воно допомагає при ревматичних болях. Свіжу траву можна прикладати до місць укусів комах.
Масло чебрецю перешкоджає розвитку гнильних процесів у м’ясі. Якщо його додати в м’ясний бульйон, то воно може стримувати розмноження бактерій протягом трьох діб. Олія стимулює травлення і особливо корисно при атонії шлунка або кишечника. Воно сприяє зміцненню організму після хвороби.
Але при використанні олії його обов’язково потрібно розводити, так як можна отримати опіки. Навіть при прийомі ванни масло необхідно попередньо розчинити.
Мазь з олії чебрецю: 3 г олії і 5 г будь-якого нейтрального крему необхідно добре перемішати. Засіб рекомендується використовувати при педикульозі.
Вирощування чебрецю
Насіння чебрецю чутливі до світла, тому їх сіють, не особливо присипаючи землею. Сходи з’являються на 10-20 днів після того, як температура повітря досягне +20 °C і вище. У перший рік рослина випускає тільки зелені гілочки, зовсім невеликі і вимагають регулярної прополки. На другий рік воно зацвіте, але збирати траву ще рано. В цей же час потрібно присипати частина пагонів землею для їх укорінення, що поліпшить харчування і зростання кущика.
Ще один спосіб вирощування чебрецю – живцювання, він застосовується набагато частіше. Для цього після цвітіння пагони нарізають за допомогою гострих ножиць. Нижня частина пагона повністю очищається від листя, і держак висаджується в попередньо политу лунку. Полив проводять через день до тих пір, поки не з’являться нові листочки. По мірі росту пагонів їх пришпилюють і присипають зверху землею. Коли відросте коріння, рослина при необхідності можна пересадити в інше місце.
Завдяки тому, що у чебрецю коренева система поверхнева, грунт обробляють неглибоко. Однак місце посадки повинно бути очищене від бур’янів. Слід також врахувати, що рослина віддає перевагу слабо лужні і нейтральні грунти, воно любить сонячні місця. Якщо його перемістити в тінь, то воно не тільки буде погано рости, але і аромат його буде не таким сильним, як у рослин, що ростуть на добре освітлених місцях.
Ефірне масло чебрецю
В квітучому рослині міститься до 2 % ефірних олій у вигляді густої темної тягучої рідини з різким запахом і смаком. Після подвійної дистиляції з одержуваного олії зникають всі шкідливі речовини і залишаються тільки корисні елементи, такі як цимин, камфен, линалол, тимол, карвакрол та інші. Приміром, карвакрол застосовують у якості антибактеріального речовини в традиційній медицині при виготовленні синтетичних препаратів. Тимол має протиглистовими і антисептичними властивостями.
Масло чебрецю використовують при виробництві зубної пасти, завдяки чому у неї з’являється більший оздоровчий ефект. Масло призначають при запаленні слизової оболонки рота і ясен. Воно сприяє виробленню в організмі білих кров’яних тілець, за рахунок чого організм здатний більш ефективно чинити опір інфекціям. Особливо це необхідно людям, які відновлюються після хвороби.
Олія стимулює роботу мозку, знімає втому, сонливість, відновлює апетит, покращує пам’ять. Якщо треба підбадьоритися – допоможе чебрець, якщо треба розслабитися – теж. Раніше хірурги додавали чебрець при миття рук перед операцією, оскільки він є найкращим антисептиком з усіх, що використовувалися зазвичай. Надаючи антисептичну дію на кишечник, масло добре допомагає при кишкових інфекціях.
Насіння кмину
Насіння швидко втрачає свій аромат, тому бажано додавати їх в їжу безпосередньо перед їжею. Насіння кмину – дрібні овальні горішки сірувато-червоного або коричневого кольору. Вага 1000 насінин становить приблизно 0,2–0,5 р. Один із способів розмноження чебрецю – посадка насіння. Так як насіння дуже дрібні і світлочутливі сіяти їх треба не глибше 1 див. Їх можна сіяти і взимку, під сніг, і навесні, у відкритий грунт. Для кращого росту насіння рясно поливають водою.
Перші паростки з’являються через 2-3 тижні і спочатку ростуть дуже повільно. Грунт треба копати, підгодовувати добривами, очищати від бур’янів. Урожай збирається з другого року найбільший в період цвітіння, в суху погоду. Розмноження насінням – це легкий і недорогий спосіб прикрасити сад гарними і корисними видами пахучого медоносну чебрецю.
Свіжий чебрець
З додаванням листя свіжого чебрецю готують лікувальні мазі, що застосовуються для загоєння ран і при укусах комах. Якщо свіжі гілочки чебрецю розвісити в шафі, то це відлякує міль. Також свіжі листя можна змішати з алтея і використовувати при лікуванні захворювань нервової системи, ревматизму, хвороб шлунково-кишкового тракту.
З свіжого чебрецю готують екстракт для гомеопатичних препаратів, його використовують при засолюванні огірків, помідорів, патисонів. Свіжі гілочки можуть надати пікантний смак соусу, супу або другого блюда, їх подають з горохом і квасолею. Незамінна ця пряність при приготуванні дичини і рибних страв.
Екстракт чебрецю
Екстракт – це витяжка активних речовин зі складу рослини. Головними компонентами екстракту чебрецю є тимол і ефірне масло. Вони сприяють полегшенню кашлю і відкашлюванню, знімають спазми і знезаражують дихальні шляхи. Екстракт входить до складу ліків «Пертусин», що володіє приємним смаком і сприяє якнайшвидшому одужанню хворих бронхітом, коклюшем. Використовують витяжку з рослини в стоматології в якості знеболювального та знезаражуючого засоби.
Не тільки у нас, але і в багатьох країнах світу екстракт чебрецю застосовується у лікарських цілях.
Чебрець звичайний
Це маленький напівчагарник висотою від 10 до 50 см, стебло у нього чотиригранне, сильно гіллястий. Невеликі листя яйцевидної форми (довжиною 4-10 см) покриті з обох сторін залозками, знизу злегка опушені, зверху голі. Квітки маленькі, ніжного рожевого кольору, іноді білі. Плід – чотири горішка червоного або коричневого кольору. Рослина має сильний запашним ароматом. Цвіте воно в червні-липні, плодоносить у серпні-вересні. У дикому вигляді в Росії чебрець не росте.
Вирощують його заради ефірної олії в Україні, Молдові, на Північному Кавказі. Батьківщина тим’яну – Середземномор’я. Траву чебрецю використовують у медицині. Збирають чебрець в період його цвітіння – в липні, іноді другий раз – у вересні-жовтні. Сушать траву на повітрі, без попадання прямих сонячних променів. Зберігають сировину в полотняних мішках у добре провітрюваних приміщеннях близько року, не більше. В ефірній олії чебрецю звичайного містяться такі речовини як тимол і карвакрол, а також ліналоол, борнеол.
До складу рослини входять органічні кислоти, такі як тритерпеновая, урсолова, кавова, хлорогенова, а також дубильні речовини і флавоніди. Чебрець успішно застосовують при лікуванні верхніх дихальних шляхів. Він сприяє відхаркуванню та зменшенню спазмів, обволікаючи при цьому слизову. При запаленні порожнини рота призначають полоскання, при шкірних захворюваннях – ванни і примочки. Чебрець звичайний має тонкий лимонний аромат, його використовують як приправу в кулінарії і при консервуванні.
Чебрець лимонний
Чебрець лимонний – це підвид чебрецю звичайного. Його тільки що розпустилися листочки – жовтого кольору, пізніше вони набувають світло-зеленого забарвлення. У рослини яскраво виражений лимонний аромат, його використовують як приправу у багатьох країнах світу. В свіжому або сушеному вигляді чебрець додають у страви з квасолі і гороху, у французькій кухні це одна з головних ароматичних трав. Маленькі листочки добре підходять до десертів і страв з морепродуктів. До дозрівання плодів надземна частина рослини використовується для приготування напоїв, оцту, коктейлів, чаю.
Чебрець лимонний – садова форма рослини. Вона любить сонце, пухкий грунт, може обходитися без добрив. Краще висаджувати даний вид в піщаному субстраті і по весні обрізати, щоб рослина не розросталося. При сприятливому кліматі він легко і швидко розростається по саду, розмножується живцями. У дикому вигляді лимонний чебрець виростає в Іспанії.
Рослина має противірусну, седативну та протизапальну властивості. Воно сприяє загоєнню ран і акне.
Чебрець клоповий
Цей вразливий вид занесений в Червону книгу Росії. Росте він в середній течії Волги, в Башкирії, в Заволжя. Цвітіння рослини поблизу міста Астрахані припинилося.
Чебрець клоповий – зелений напівчагарник, що досягає у висоту 5–12см. Його стебло пряме, вертикальні пагони, листя яйцевидне, щільні, розташовані по всій довжині стебла. Квіти зібрані в пучок на верхівці стебла, мають ніжний рожевий відтінок. Розмножується цей вид насінням і вегетативно. Росте така трава на кам’янистому ґрунті, цвіте з червня по серпень.
Збір цієї рослини заборонений, хоча воно і володіє цілющими властивостями і належить до медоносним рослинам.
Чебрець чорний
Свіжий чебрець використовують для заміни чорного перцю. Плоди кмину – чорно-бурі горішки з приємним стійким ароматом і гіркуватим смаком – дозрівають в серпні-вересні. Можна також поєднувати чорний запашний перець з чебрецем. Плоди чорного чебрецю входять до складу лікарських препаратів. З нього виготовляють ефірну олію. У старі часи чебрець зашивали в ладанки і носили на тілі для відлякування злих духів. Чебрець вживають як хороший стимулятор імунітету.
Протипоказання до застосування чебрецю
З-за високого вмісту тимолу в рослині воно протипоказано при нирковій та серцевій недостатності, при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки в стадії загострення. Його не рекомендують вагітним жінкам, оскільки воно може викликати скорочення матки на тлі тонізуючого ефекту. Передозування та тривале застосування препаратів з чебрецю сприяють розвитку гіперфункції щитовидної залози (базедової хвороби).
Забороняється лікувати будь-якими рослинними лікарськими препаратами дітей до двох років. Протипоказано також самолікування, від передозування може бути нудота і блювота.
Вживати відвари і настої з чебрецю можна тільки після консультації з лікарем. У кулінарії теж не варто старатися з додаванням чебрецю в їжу. Ефірне масло, що міститься в рослині, здатне викликати подразнення шлунка, нирок, печінки. Трава протипоказана хворим, що страждають на бронхіальну гіпертонією. Приймати препарати, виготовлені з додаванням чебрецю, слід обережно і дозовано.
