Кіста правої і лівої частини печінки, лікування, що робити?
Автор: Петро Малінін
Зміст статті:
- Ознаки і симптоми кісти печінки
- Причини кісти печінки
- Лікування кісти печінки
- Видалення кісти печінки (операція)
- Дієта (харчування) при кісті печінки
Кіста печінки – це новоутворена патологічна порожнина в печінці, має стінку і вміст у вигляді прозорої рідини або желеподібної маси жовто-зеленого кольору. Розмір кісти в печінці і будову її стінки бувають різними і залежать від давнини і механізму утворення і локації.
Кісту печінки зараховують до досить поширених захворювань, за даними диспансерного обстеження цю патологію можна зустріти у 0,8% населення, а на підставі даних некропсии, частота невиявлених кіст печінки досягає 2 % всього населення. У чоловіків провокують кістоутворення в печінці зустрічаються набагато рідше, ніж у жінок, як правило, виявляють їх у віці від 30 до 50 років.
Кісти можуть локалізуватися в різних сегментах і частках печінки, знаходитися як на поверхні, так і на глибині. Найбільш часто зустрічаються кісти лівої частки печінки. Діаметр виявляються кіст печінки варіює від декількох міліметрів до 25 сантиметрів, а в окремих випадках новоутворення можуть бути і великих розмірів.
Кіста печінки може бути одиночної і множинною. При одиночній формі захворювання новоутворення формується в одній з часток органу. При множинній формі кісти можуть розташовуватися в одній частині печінки і охоплювати третина всієї області.
Класифікуються кісти печінки на паразитарні та непаразитарні.
Непаразитарні кісти, в свою чергу, поділяються на помилкові і справжні. Помилкові мають етіологію травматичного або запального характеру, часто обумовлені оперативним лікуванням ехінокока або абсцесу печінки.
Даний вид кісти в більшості випадків не має явної симптоматики, у зв’язку з чим, виявлення найчастіше відбувається при ультразвуковому дослідженні або за допомогою комп’ютерної томографії. До істинним кіст відносять пухлини, які виникли ще при внутрішньоутробному розвитку. Вони бувають:
- Солитарними (кіста з локацією у правій частці печінки, має округлим освітою з ніжкою, спадає в черевну порожнину);
- У вигляді полікістозу – (кісти лівої і правої частки печінки, викликані мутацією генів);
- У вигляді кистофиброза (вроджена патологія печінки).
Паразитарні кісти печінки виникають при зараженні людини паразитами від тварини. Вони бувають двох різновидів:
- Эхинококковие (утворюються при попаданні в організм стьожкових червів);
- Альвеококковие (обумовлені вражає діяльністю гельмінтів).
Ознаки і симптоми кісти печінки
Клінічно дрібні кісти, як поодинокі, так і множинні, особливо при розташуванні в різних частках органу не висловлюють яскравою симптоматики. Як правило, пацієнти не пред’являються будь-яких специфічних скарг.
Ознаки з’являються в тих випадках, коли кісти досягають великих розмірів або їх чисельність значно збільшується. Основними симптомами в подібних випадках виступають:
- Ниючі і тупі болі в правому боці, біля пупка і епігастрії;
- Відчуття важкості й тиску в області правого підребер’я і подложечной області;
- Поява нудоти, блювання (часто після прийому їжі);
- Розлад кишечника;
До неспецифічних симптомів можна віднести:
- Втрату апетиту;
- Загальну слабкість;
- Збільшення пітливості;
- Задишку;
- Субфебрилітет (в тих випадках, коли починається процес нагноєння вмісту кісти);
- Жовтяницю, гепатомеґалію, різке схуднення, асиметрію живота (якщо кіста досягає величезних розмірів).
У рідкісних випадках виявити наявність кісти можна за допомогою пальпації, однак, основним способом її діагностування виступають УЛЬТРАЗВУКОВЕ дослідження та комп’ютерна томографія.
Для діагностування паразитарної кісти необхідно проводити досить специфічну серологию, так як буде потрібен аналіз на ехінококоз кіст.
Причини кісти печінки
Якщо в питанні етіології паразитарних кіст печінки давно вже визначена основна причина їх появи – зараження паразитами організму, то освіта непаразитарних кіст досі викликає масу суперечок. Причини, як стверджують вчені, можуть бути різноманітні:
- Гіперплазія печінкових жовчних шляхів у період ембріогенезу і їх подальша обструкція;
- Патології в міждолькових жовчних ходах;
- Вживання гормональних препаратів;
- Різні травматичні ушкодження, захворювання печінки, оперативне втручання;
- Запальні процеси, прогресуючі в печінці.
Лікування кісти печінки
Схема лікування кісти печінки призначається після визначення типу новоутворення та постановки точного діагнозу за допомогою ультразвукового дослідження, результатів КТ черевної порожнини і МРТ.
При кісті печінки і після її видалення лікуючий лікар може порекомендувати прийом різних лікарських засобів, що підтримують роботу печінки і зміцнюють імунну систему організму. Важливо здійснювати прийом таких препаратів строго за вказаними схемами, так як недотримання дозування і інших нюансів може серйозно посилити не тільки роботу печінки, але і всього організму.
У більшості випадків лікування кіст передбачає хірургічне втручання, так як при наявності непаразитарними кісти великих розмірів існує ризик її розриву, а значить, крововиливи та інфікування. Крім того, прогресуючі кісти можуть призвести до різноманітних порушень роботи печінки, її атрофії і заміщення печінкової паренхіми кістозними утвореннями.
Коли діаметр кісти не перевищує трьох сантиметрів, оперативне втручання не розглядається, єдиним винятком може стати той випадок, коли фіксується розвиток механічної жовтяниці. Якщо операцію не призначають, пацієнт підлягає диспансерному спостереженню.
У всіх інших ситуаціях, при наявності новоутворенні більше 5 сантиметрів рекомендується хірургічне видалення кісти.
Видалення кісти печінки (операція)
Фахівці медицини поділяють усі види оперативного лікування і видалення кіст у печінці на радикальні, паліативні і умовно-радикальні.
Радикальною операцією при кістах печінки вважається трансплантація печінки.
До паліативним операцій відносять:
- Розтин і повне спорожнення кістозного освіти;
- Марсупиализация кісти (пришивання країв опорожненной кісти до стінок операційної рани);
- Цистогастроанастомоз.
Умовно-радикальними операціями при кістах печінки прийнято вважати:
- Ліквідацію ураженої частини органу;
- Вилущування кісти з її оболонками;
- Висічення стінки провокують кістоутворення.
Також існує градація самих показань до оперативного втручання при кістах печінки. Вони поділяються на відносні, абсолютні і умовно-абсолютні.
До відносних показань належать:
- Провокують кістоутворення великих розмірів (діаметр від 5 до 10 см);
- Ізольовану кісту 3-4 сегментів;
- Рецидивні провокують кістоутворення печінки в тих випадках, коли пункційні методи лікування неефективні.
Абсолютні показання включають в себе наявність нагноєння, розриву, кровотечі.
До умовно-абсолютними відносять:
- Гігантську кісту будь-якої локалізації (не менше 10 см в діаметрі);
- Кистообразование з центральної локацією у воротах печінки;
- Кісту з яскраво вираженою симптоматикою (порушення травлення, постійні болі та інше).
Після хірургічного втручання призначається підтримуюча терапія. У цей період лікарі рекомендують дотримуватись спеціальної дієти і приділяти увагу імунній системі організму.
Дієта (харчування) при кісті печінки
При діагностуванні кісти печінки після хірургічного видалення необхідно дотримуватися сувору дієту, при якій з раціону в обов’язковому порядку виключається жирна, смажена, солона, копчена і консервована їжа. Також протипоказано вживати газовані напої, кава, гострі соуси, прянощі та приправи, солодке.
Так як на печінку надає несприятливий вплив нестача вітамінів і різних мікроелементів, важливо щодня споживати: продукти, багаті клітковиною, фрукти і овочі (морква, пастернак, полуниця, буряк, топінамбур та ін), зелень, обліпиху, шипшина, рибу, кисломолочну продукцію.
Основні принципи дієти при кісті печінки:
- Раціон повинен містити достатню кількість повноцінного легкозасвоюваного білка (близько 120 гр. чистого білка);
- Якість і кількість споживаних жирів (близько 80 гр.) і вуглеводів (не більше 450 гр.) необхідно визначати з урахуванням стану хворого і його фізіологічних особливостей;
- Продукти харчування необхідно піддавати ретельній кулінарній обробці;
- Прийоми їжі повинні бути частими і здійснюватися невеликими порціями;
- Середня енергетична цінність щоденного раціону повинна складати близько 3000 ккал.
Вищезазначені норми і принципи дієти носять узагальнений характер, тому при складанні індивідуального раціону харчування необхідно звертатися до лікаря-дієтолога.
