М’ята — корисні властивості м’яти перцевої, застосування та протипоказання
Автор: Петро Малінін
Властивості і застосування м’яти перцевої
Ботанічна характеристика м’яти перцевої
Сьогодні людині відомо приблизно триста видів м’яти, проте широке поширення отримали лише близько 20-25 видів цієї рослини. Називати всі види м’яти немає особливої необхідності, враховуючи те, що в народній медицині використовують в основному м’яту перцеву. Головною відмінністю м’яти від інших видів рослин є, звичайно ж, її аромат. Однак аромат м’яти перцевої набагато сильніше, ніж у її родичів.
М’ята перцева – багаторічна рослина з сімейства ясноткових. Стебло м’яти перцевої чотиригранне, порожнисте, заввишки близько одного метра. Листочки яйцевидної подовженої форми, із зубчиками по краях, а корінь горизонтальний та дерев’янистий. Цвітіння у цієї рослини починається з червня і триває по вересень.
Найбільше в м’яті перцевої цінуються стебло і листочки, які потрібно збирати до цвітіння, так як саме в цей час в рослині найбільше ефірної олії – ментолу. В хімічному складі м’яти головним елементом є саме ментол. Близько 2,5 % ментолу міститься в листі, суцвіттях його кількість досягає 4-6 %.
Застосування м’яти
М’ята багата ментолом (міститься в листках рослини), який володіє місцевознеболюючий, спазмолітичну та антисептичну дію, сприяє рефлекторному розширенню коронарних судин. При стенокардії або болях у шлунку і кишечнику м’яту застосовують внутрішньо. При невралгіях, зубному болю або як антисептичний і болезаспокійливий засіб при захворюваннях дихальних шляхів при бронхіті і бронхоектазів м’яту використовують зовнішньо.
Для лікування мігрені застосовують ментол в суміші з парафіном у вигляді олівців. Також ментол входить до складу крапель Зеленіна, валокордину, крапель і мазей для лікування нежиті. Для проведення інгаляцій теж застосовують м’ятна олія. М’ятна олія включається до складу м’ятних крапель і таблеток. Для поліпшення смаку мікстур і для полоскання рота додають м’ятну воду. Для лікування нейродермии використовують ментоловий спирт. Для поліпшення травлення, посилення апетиту, для позбавлення від нудоти і блювоти застосовують настої і настойки з листя м’яти.
Але не тільки в нашій країні застосовують м’яту, наприклад, в Болгарії її використовують для лікування захворювань шлунку (при спазмах) і кишечнику, при метеоризмі, проносі, нудоті і блювоті, а також як жовчогінний засіб, при каменях у жовчному міхурі та при жовтяниці, як засіб, знеболююче при печінковій коліці, стимулює серцеву діяльність і знімає головний біль.
Листя м’яти знайшли застосування і в Німеччині. Там їх використовують у вигляді чаю, щоб позбутися захворювань травного тракту, метеоризму і поліпшити апетит, а також приймають м’ятні ванни.
Готують відвари, тинктури та олії м’яти від тих же захворювань і в Австралії.
Листя м’яти досить поширені і у Франції. Там м’яту використовують як антиспазматичної, жовчогінний, ранозагоювальний засіб, а також для поліпшення апетиту і травлення.
Як болезаспокійливий, протизапальний, дезінфікуючий засіб при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, невралгіях, безсонні, мігрені, листя м’яти використовують у Польщі. Там же листя м’яти застосовують при запаленні окістя, середнього вуха та інших захворюваннях. Крім усього цього, м’яту включають у збори для поліпшення смаку і запаху.
Російська народна медицина листочки м’яти застосовує у якості освіжаючого, жовчогінний і потогінний засіб. З листя дикорослих м’яти виготовляють сік, який використовують для лікування каменів у нирках, а також як сечогінний засіб, по столовій ложці змішуючи з білим вином.
Листя і квіти м’яти в свіжому або сушеному вигляді використовують для приготування різних страв як приправу до салатів, супів, м’ясних і овочевих страв, для аромату додають в соуси і чаї.
Чай, в який входить м’ята, надає: жовчогінну, потогінну, заспокійливий вплив. М’ята входить до складу шлункового збору і збори для прийняття ванн.
Широко застосовується м’ята в харчовій, кондитерській та парфумерної промисловості, вона міститься в зубних пастах і порошках і т. д.
Для позбавлення від головного болю ефірну олію (у спиртовому розчині 1:4) втирають у шкіру, також його використовують при мігрені, запаленнях на шкірі або для інгаляцій при простудних захворюваннях.
Приготування м’яти
Настій з м’яти готують таким чином: 2 чайних ложки листя м’яти заливають 250 мл окропу (добова доза), настоюють протягом години, після чого проціджують. Протягом дня засіб рекомендується пити ковтками.
Корисні властивості м’яти
Ефірну олію, до складу якої входить ментол, визначає смак м’яти. Корисні властивості рослини також визначаються такими речовинами як ефіри, фелландрен, пінен, ясмон, пиперитон, ментофуран і ін Крім цього, ще у складі м’яти виявлені дубильні речовини, флавоноїди, гіркоти. Саме ментол, що міститься в м’яті, робить її бактерицидну рослиною.
Особливо цінують в медицині м’яту перцеву в терапевтичній області. Призначають її в якості заспокійливого, судинорозширювального, болезаспокійливий і протизапальний засіб. М’ята здатна нормалізувати роботу травної системи (позбавить від печії, нудоти, посилить апетит, допоможе при діареї, знизить газоутворення в кишечнику), надасть жовчогінну дію (застосовують для того, щоб вивести камені з жовчного міхура і очистити печінку).
Цим корисні властивості м’яти не обмежуються, її застосовують як потогінний і охолоджуючий засіб при лікуванні лихоманки і ангіни, фарингіту, нежитю. Для терапії запалень дихальної та сечостатевої систем знову використовують м’яту. На кровоносну систему і серце м’ята надає стимулюючу дію, позбавляє від головного болю, знижує артеріальний тиск. Особливо добре м’ята зарекомендувала себе при лікуванні мігрені.
На нервову систему м’ята надає комплексний вплив: тонізує, заспокоює, позбавляє від безсоння, покращує роботу мозку.
Досить часто м’яту застосовують і в стоматології як полоскання ротової порожнини, для приготування розчинів, позбавлення від хвороботворних організмів та ін.
Можна зробити висновок, що м’ята і приємна на смак, і надає лікувальну дію.
Протипоказання до використання м’яти
М’ята протипоказана людям, у яких підвищена чутливість до її компонентів, а також людям з індивідуальною непереносимістю м’яти. Не можна м’яту застосовувати і людям з низьким тиском (артеріальною гіпотензією).
Важливо знати, що м’ята здатна знижувати тонус венозних судин, що може легко сприяти загостренню іншого наявного захворювання. Досить часто під впливом м’яти загострюється варикозне розширення вен. Щоб цього уникнути, людям з таким захворюванням м’яту краще не застосовувати.
Не треба м’яту і давати маленьким дітям, які не досягли трирічного віку. Не рекомендується використовувати м’яту чоловікам, так як вона здатна знизити чоловіче лібідо. Від м’яти слід відмовитися людям, страждаючим сонливістю. При безплідді м’яту вживати теж не можна. Якщо у вас вже є проблеми з зачаттям, то від м’яти відмовтеся обов’язково, так як це рослина здатна тільки посилити проблему.
