Ожиріння і ступені, типи, як лікувати ожиріння?

Ожиріння – це захворювання, при якому в людини є надлишкові жирові відкладення в підшкірній клітковині, а також в інших тканинах і органах. Проявляється ця патологія у збільшенні маси тіла за рахунок накопичення жирової тканини на 20% і більше від середніх величин. Люди з ожирінням страждають від різних сексуальних розладів, відчувають психологічний і фізіологічний дискомфорт, з часом у них розвиваються порушення в роботі суглобів, хребта і внутрішніх органів. Надлишкові відкладення жирової тканини підвищують ризик виникнення серцево-судинних патологій, цукрового діабету, нирок. Відповідно, зростають ризики летального результату. У зв’язку з цим потребує лікування ожиріння, яке найчастіше складається з трьох компонентів: дієтичне харчування, фізичні навантаження, психологічна допомога хворому.

Встановлено, що чоловіки від ожиріння страждають в два рази рідше, ніж жінки. Вік, в якому люди зазвичай починають налагоджуватися, становить проміжок від 30 до 60 років. Тільки в Російській Федерації це захворювання зачіпає 30% людей працездатного віку. Мають надлишкову вагу ще 25% населення країни. Проблемою ожиріння стурбовані вчені у всьому світі. Експерти ВООЗ називають це епідемією захворювання сучасності, від якої вже страждають мільйони людей. Причому на ризики розвитку ожиріння практично не впливає соціальний статус людини і його національність.

Щоб оцінити небезпеку ожиріння, слід взяти до уваги наступні факти в цифрах:

• Від стенокардії та ІХС люди з ожирінням страждають в 3-4 рази частіше, ніж люди з нормальною масою тіла;
• Гіпертонічна хвороба діагностується у людей з ожирінням в 3 рази частіше;
• Гострі респіраторні і вірусні інфекції, запалення легенів та інші недуги у людей з ожирінням мають більш важкий і затяжний характер. У них частіше виникають різні ускладнення.

Щоб діагностувати у пацієнта ожиріння, необхідно визначити у нього індекс маси тіла (ІМТ). Розрахувати цей показник досить просто. Формула, запропонована ВООЗ ще у 1997 році, залишається актуальною і на сьогоднішній день. Отже, визначити ІМТ можна за наступною формулою: вага в кілограмах поділити на зріст у метрах у квадраті.

Отримане значення дозволяє вирахувати індивідуальний ІМТ людини, який характеризується наступними значеннями:

• Якщо показник ІМТ менше 18,5, то у людини є дефіцит маси тіла;
• Якщо отримане значення знаходиться в межах від 18,5 до 24,9, то маса тіла людини вважається нормальною;
• Якщо отримане значення знаходиться в діапазоні від 25,0 до 29,9, то маса тіла вважається надлишковою;
• Першу ступінь ожиріння діагностують при ІМТ від 30,0 до 34,9;
• Другий ступінь ожиріння діагностують при ІМТ в діапазоні між 35,0 і 39,9;
• Третю і четверту ступінь ожиріння діагностують, якщо ІМТ перевищує значення 40.

Причому ІМТ, що перевищує 30, свідчить про те, що у людини вже є прямі загрози для здоров’я і йому необхідна лікарська допомога.

Зміст статті:

• Симптоми ожиріння
• Причини та фактори, що сприяють ожирінню
• Ожиріння і діабет 2 типу
• Ступеня ожиріння
• Фото ожиріння
• Як лікується ожиріння?
• Відповіді на популярні питання:
• Як дізнатися, чи є ожиріння у людини?
• Чи можна завагітніти при ожирінні?
• Впливає ожиріння на потенцію?
• Чи можна при ожирінні є кавуни?
• Чи беруть в армію з ожирінням?

Симптоми ожиріння

Симптоми ожиріння можуть здатися очевидними для кожної людини – це наявність надлишкової маси тіла. Дійсно, це найбільш специфічний ознака, що вказує на проблему. Жирові відкладення є на животі, в області спини, на боках, на плечах, стегнах. При цьому м’язи таких людей найчастіше слабкі і недорозвинені.

Іншими симптомами ожиріння будуть виступати:

• Зміни в зовнішності. У людей з’являється друге підборіддя, чоловіки часто страждають від гінекомастії (їх молочні залози збільшуються в розмірах). Живіт покриває жировими складками, що нагадують фартух;
• Часто у людей з надмірною масою тіла виникає пахова і пупкова грижа;
• Хворі швидше стомлюються, сонливі, пітливість таких людей підвищена;
• По мірі прогресування захворювання приєднується задишка, так як страждає серцево-судинна система;
• З-за порушень метаболічних процесів відбуваються збої в системі травлення. Часто турбує нудота, розвиваються запори;
• Суглоби і хребет страждають від надмірної навантаження, у них виникають болі;
• Люди з ожирінням мають схильність до набряків;
• У жінок можливе порушення менструального циклу, у чоловіків страждає потенція. Статевий потяг знижується;
• Складки і підвищена пітливість обумовлюють розвиток шкірних патологій, серед яких пітниця, фурункульоз, екзема, піодермія, акне. На животі і стегнах з’являються розтяжки. Місця підвищеного тертя страждають особливо сильно.

Залежно від того, в якому місці відкладається жир, розрізняють три типи ожиріння. Так, якщо жир відкладається переважно в верхній частині тіла, а фігура починає нагадувати за формою яблуко, то лікарі кажуть про абдомінальний тип ожиріння. Цей стан вважається дуже небезпечним для здоров’я, так як загрожує розвитком серцево-судинних патологій.

Коли жирові відкладення починають накопичуватися в нижній частині тіла, а саме тулуб за формою нагадує грушу, тоді фахівці говорять про стегново-сідничному тип ожиріння. Найчастіше таким чином розподіляється жир у представниць жіночої статі. Подібний тип ожиріння небезпечний розвитком варикозної хвороби, венозної недостатності і суглобових патологій.

Що стосується третього типу ожиріння, то його називають змішаним. При цьому жир розподіляється рівномірно по всьому тулубу.

В залежності від виду ожиріння будуть відрізнятися симптоми захворювання. Відмінності виражаються в тому, з якою швидкістю збільшується маса тіла, а також у тому, чи є у людини проблеми з ендокринною та нервовою системою.

Виходячи з цього виділяють:

• Симптоми аліментарного типу ожиріння. Відбувається поступовий набір маси тіла. Жир розподіляється рівномірно, хоча іноді він більше накопичується на стегнах і животі. Ендокринна система працює нормально;
• Симптоми гіпоталамічного ожиріння. Маса тіла збільшується дуже швидко. Жир відкладається переважно на сідницях і стегнах, а також на животі. Людина відчуває постійний голод, який змушує його переїдати. Особливо помітно підвищення апетиту у вечірній час. Такі люди п’ють багато води, так як їх весь час мучить спрага. Хворі прокидаються по ночах, щоб поїсти. У пацієнтів спостерігається Жінки часто страждають від безпліддя, на обличчі можуть рости волосся, менструальний цикл порушується. Що стосується чоловіків, то у них в першу чергу страждає статева функція. З боку нервової системи спостерігаються наступні патології: виникають часті головні болі, з’являється безсоння. Артеріальний тиск у пацієнтів найчастіше підвищений;
• Симптоми ендокринної форми ожиріння. При порушенні роботи деяких ендокринних залоз хворий може почати набирати масу тіла. Жирові відкладення розподіляються по тілу нерівномірно. Жінки набувають чоловічих рис, у чоловіків, навпаки, починає збільшуватися груди, на шкірі з’являються розтяжки. Крім того, людина страждає від симптомів, пов’язаних з тим або іншим захворюванням ендокринних залоз;
• Симптоми ліпоматозу. Цю форму ожиріння потрібно розглянути окремо, так як маса тіла збільшується внаслідок гіперплазії жирових клітин доброякісного характеру. На тілі людини виникають ліпоми, які не болять, мають симетричну форму. Більшою мірою липоматозу схильні чоловіки. Особлива форма хвороби – це ліпоматоз Деркума, при якому на руках, ногах і тілі з’являються сверблячі хворобливі ліпоми.

Причини та фактори, що сприяють ожирінню

Ожиріння найчастіше починає розвиватися з причини того, що відбувається порушення нормального балансу між витратою енергії і постачаннями цієї енергії разом з їжею. Встановлено, що головна причина ожиріння – це переїдання. Саме воно в 90% випадків сприяє тому, що людина починає набирати вагу. Велика кількість кілокалорій, які надійшли з їжею, не може бути витрачено організмом на 100%. Тому надлишки перетворюються на жир та відкладається у так званих жирових «депо». В якості таких депо виступає в основному підшкірно-жирова клітковина, черевна стінка і внутрішні органи.

З плином часу жирові запаси збільшуються, маса тіла зростає, що негативним чином позначається на здоров’ї. Доведено, що лише у 5% випадків ожиріння викликають метаболічні порушення.

Провокуючим фактором, який безпосередньо впливає на харчову поведінку людини, виступає порушення регуляції гіпоталамо-гіпофізарно-адреналової системи. Чим вона активніше працює, тим вище швидкість вироблення АКТГ і кортизолу. При цьому соматотропний гормон, який відповідає за розщеплення жирів, починає продукуватися в меншій кількості. Паралельно в крові зростає рівень інсуліну, порушується засвоєння тиреоїдних гормонів. Все це призводить до збільшення апетиту і уповільнення процесу засвоєння жирів.

Отже, основна причина ожиріння – це переїдання.

Тим не менш, окремо можна виділити деякі чинники, що сприяють набору зайвих кілограмів, серед них:

• Низька фізична активність, малорухливий спосіб життя;
• Генетична схильність до ферментативним збоїв. Це виражається в надмірній активності системи ліпогенезу та у низькій активності ферментів, що відповідають за розщеплення жирів;
• Нераціональна схема живлення. Жир починає активно накопичуватися в тому випадку, коли в раціоні у великій кількості присутні вуглеводи, сіль, жири, цукру. Небезпечно зловживання алкоголем і приймання їжі у вечірній час, особливо перед сном;
• Захворювання ендокринної системи, серед яких гіпотиреоз і інсуліноми;
• Переїдання на тлі стресу;
• Іноді ожиріння буває обумовлено фізіологічним станом людини. Наприклад, жінки їдять більше норми під час вагітності, під час годування дитини грудьми, а потім це входить у звичку;
• Часто причиною того, що людина переїдає, стає прийом гормональних препаратів, лікування психотропними лікарськими засобами.

Залежно від причини, що призвела до ожиріння, виділяють первинне і вторинне ожиріння. Первинне розвивається із-за впливу якого-небудь зовнішнього фактора: переїдання, низька фізична активність, переважання в їжі жирів і вуглеводів і т. д. Часто люди мають сімейну схильність до повноти.

Вторинне ожиріння – це набір маси тіла з причини спадкових захворювань (синдром Желино, адипогенитальная дистрофія тощо) або з причини церебральних патологій (психічні порушення, пухлини головного мозку тощо).

Ожиріння і діабет 2 типу

Ожиріння і діабет 2 типу тісно взаємопов’язані, так як наявність зайвих кілограмів значно збільшує ризик розвитку цього небезпечного захворювання. Встановлено, що третя ступінь ожиріння підвищує ймовірність розвитку цукрового діабету в 10 разів. Сам по собі діабет другого типу є набутим захворюванням і інсулінонезалежний.

Саме той спосіб життя, який призводить до набору зайвої ваги, стає пусковим фактором підвищення рівня цукру в крові. Однак при адекватному фізичному навантаженні надійшла в кров глюкоза трансформується в енергію, так як вона необхідна м’язам для роботи. Якщо ж людина веде малорухливий спосіб життя і при цьому споживає велику кількість вуглеводів, то для переробки глюкози потрібно більше інсуліну. Зайві цукру сприяє утворенню жиру не тільки в підшкірному шарі, але і навколо внутрішніх органів. Природно, що для вироблення інсуліну підшлункової залозі доводиться працювати в посиленому режимі, що призводить до виснаження органу. Таким чином, на тлі переїдання людина набирає зайві кілограми жиру і паралельно у нього розвивається цукровий діабет.

Щоб не допустити подібної ситуації, необхідно правильно організувати свій раціон, відмовитися від вживання великої кількості вуглеводів, а також підвищити фізичне навантаження на організм. Якщо вчасно прийняти необхідні заходи, то цукровий діабет 2 типу буде ліквідовано і для цього не потрібно проведення інсулінотерапії.

Ступеня ожиріння

Виділяють чотири ступені ожиріння, кожна з яких характеризується певним набором ознак. Визначається ступінь ожиріння за допомогою розрахунку індексу маси тіла. Чим вище ступінь ожиріння, тим більше ризики розвитку різних патологій.

Ожиріння 1 ступеня

Про ожиріння 1 ступеня говорять в тому випадку, коли ІМТ людини високий і знаходиться в діапазоні від 30,0 до 34,9. Якщо у людини є перша ступінь ожиріння, то йому вже потрібно медичне обстеження з подальшим складанням індивідуальної програми лікування. Встановлено, що ІМТ, перевищує позначку 30, несе пряму загрозу здоров’ю. Хоча багато хворі на цій стадії ожиріння можуть не пред’являти жодних скарг, пов’язаних із станом свого організму.

Тим не менш, ожиріння 1 ступеня – це привід для ретельного обстеження і схуднення.

Крім того, що у людини буде підвищуватися маса тіла, можливий розвиток таких симптомів:

• Виникнення незрозумілою слабкості;
• Швидка стомлюваність, надмірна сонливість;
• Посилення потовиділення;
• Підвищена дратівливість;
• Невдоволення зовнішнім виглядом;
• Нервозність;
• Задишка;
• З боку травної системи не виключені такі порушення, як запори і періодична нудота;
• Можливе виникнення набряків, які локалізуються переважно в області нижніх кінцівок;
• Починають з’являтися перші проблеми з суглобами і хребтом, які виражаються в болях низької інтенсивності.

При зміні способу життя на першому етапі розвитку ожиріння всі патологічні процеси є оборотними.

Ожиріння 2 ступеня

Ожиріння 2 типу діагностується у пацієнта в тому випадку, якщо ІМТ у нього дуже високий і знаходиться в діапазоні між 35,0 і 39,9. При цьому маса тіла людини, порівняно з нормальною, збільшується на 30-40%.

Більш масивне ожиріння призводить до того, що всі симптоми нездоров’я, які турбували хворого з першої ступенем ожиріння, починають посилюватися. Слабкість наростає, людина все частіше перебуває в пригніченому настрої. До нудоти приєднується гіркота в роті, що вказує на порушення в роботі печінки і жовчного міхура.

Посилюються суглобові болі, зростає навантаження на хребетний стовп. Вже на цій стадії розвитку ожиріння можливе збільшення артеріального тиску, порушення роботи серцевого м’яза. Набряки нижніх кінцівок посилюються і можуть зберігатися протягом всього дня.

Ожиріння 3 ступеня

Про ожиріння 3 ступеня говорять в тому випадку, якщо індекс маси тіла надмірно високий і дещо перевищує позначку в 40. При цьому спостерігається збільшення фактичної маси тіла порівняно з ідеальною на 50-99%. Щоб визначити ідеальну масу тіла, чоловікам середнього віку потрібно від власного зросту в сантиметрах відняти 100, а жінкам – 110.

Що стосується симптомів 3 ступеня ожиріння, то вони наступні:

• Прогресують порушення в роботі серця і судин (посилюється артеріальна гіпертонія, тахікардія, вислуховуються глухі серцеві тони);
• Страждає дихальна система з розвитком хронічного легеневого серця і формуванням дихальної недостатності;
• Є порушення в системі травлення;
• Паренхіма печінки пронизана жировими інфільтратами, що ускладнює нормальну роботу органу;
• Іноді розвивається хронічний холецистит;
• Болі в хребті посилюються, страждають гомілковостопні і колінні суглоби.

У жінок ожиріння третього ступеня найчастіше призводить до порушення менструального циклу, іноді повністю припиняються менструації. У чоловіків завжди падає потенція.

Ожиріння 4 ступеня

Ожиріння 4 ступеня характеризується значним перевищенням ІМТ (від 40 і більше). При цьому фактичний вагу людини більше ідеальної маси тіла у два рази. Часто такі хворі важать більше 150-200 кг Відомі випадки, коли маса тіла людей сягала 300 і більше кілограмів.

При настільки вираженому ожирінні страждають абсолютно всі органи і системи людини. Часто такі люди навіть не в змозі здійснювати за собою самостійний догляд. У пацієнтів розвиваються множинні важкі патології, серед яких цукровий діабет, ендокринні порушення, серцева недостатність та ін Сильно страждають шкірні покриви, які людина не в змозі самостійно гігієнічно обробляти. З-за постільної режиму утворюються пролежні. При 4 ступені ожиріння 100% хворих отримують певну групу інвалідності.

Люди з надлишковою масою тіла потребують термінового лікування, так як при його відсутності швидкий летальний результат неминучий.

Як лікується ожиріння?

Лікування ожиріння передбачає комплексний вплив на організм. Важливо не тільки одномоментно знизити масу тіла, але і утримати її в нормі. Зниження маси тіла позитивним чином позначиться на стані здоров’я людини в цілому. Однак вага повинен йти поступово. Так, у перші півроку лікування не слід худнути більш ніж на 10% від загальної маси тіла. Якщо цю мету вдалося реалізувати, то можна продовжувати боротьбу з ожирінням.

Немедикаментозні методи лікування ожиріння наступні:

Дотримання низькокалорійної дієти

Якщо калорійність щоденного раціону буде знижена до 1500 ккал, то в середньому за півроку вдасться позбавитися від 8% маси тіла. Якщо у людини помірне ожиріння, то від загального раціону йому буде достатньо відняти близько 500 ккал, щоб почати втрачати у вазі. У більш запущених випадках знадобиться зменшення калорійності раціону в середньому на 1000 ккал. В цьому випадку вдасться втрачати від 0,5 до 1 кг за 7 днів.

Не виключено, що пацієнтові буде рекомендована дуже низькокалорійна дієта з добовим надходженням 800 ккал. Але такі схеми можуть бути реалізовані лише на нетривалий відрізок часу, а сам хворий повинен перебувати під лікарським контролем. Більше 3 місяців подібну дієту витримувати не слід.

Можливе проведення лікувального голодування з максимальним обмеженням добового раціону. Однак, ця методика застосовується тільки в умовах стаціонару при 3-4 ступені ожиріння.

Як правило, скинути вагу людям вдається досить швидко, але головна небезпека полягає в тому, що згодом вони починають швидко втрачені кілограми набирати, виходячи в результаті на більш високу ступінь ожиріння. Щоб цього не сталося, потрібна зміна харчової поведінки в цілому з обов’язковою корекцією способу життя.

Фізичні навантаження

Фізична активність дає можливість підсилити ефект від дотримання дієти. Крім того, активний спосіб життя дозволяє зменшити ризик розвитку величезної кількості захворювань, і, в першу чергу, хвороб серця і судин. Підбір ЛФК здійснюється в індивідуальному порядку і залежить від рівня натренованості людини, від стану його здоров’я. Практично всім без винятку хворим з ожирінням рекомендована ходьба по 30-45 хвилин в день або більше.

Що стосується медикаментозної корекції ожиріння, то вона зводиться до прийому лікарських препаратів.

Вони діляться на дві групи:

• Препарати-аноректики, які або посилюють відчуття насичення, або пригнічують апетит.
• Препарати, які знижують всмоктування поживних речовин у кишечнику.

Їх приймають тільки при дотриманні дієти і виконання фізичних вправ. Самостійне лікування категорично заборонено, так як ці лікарські засоби мають масу побічних ефектів. Крім того, деякі з них здатні викликати залежність.

Найбільш переважними на даний момент препаратами є лікарські засоби Меридиа (Сибутрамін) і Ксенікал (Орлістат). Дія Меридиа базується на тому, що у пацієнта швидше настає відчуття насичення. Це призводить до того, що він з’їдає меншу кількість їжі. Ксенікал, в свою чергу, сприяє погіршення всмоктування жирів у кишечнику.

Не слід забувати про психологічної допомоги хворим з ожирінням, крім того, що такі люди схильні до неврозів, вони потребують корекції харчового поведінки і способу життя. В цьому плані ефективні психотерапевтичні бесіди і гіпноз.

Не виключено хірургічне лікування ожиріння. З цією метою видаляють частину тонкого кишечника, що дозволяє зменшити всмоктування поживних речовин організмом. У ряді випадків проводять гастропластику, під час якої формують малий шлунок.

Також популярні у світовій практиці такі втручання, як гастрошунтирование та бандажування шлунка. Завдяки цим втручанням люди швидко втрачають до 20 — 30 кг, але віддалені наслідки подібних операцій залишаються маловивченими. Тому такий вид лікування застосовується виключно у хворих з 3-4 ступенем ожиріння і лише в тому випадку, коли інші методи боротьби із зайвою вагою не приносять позитивного ефекту.

Можливо, вас зацікавить: