Паразити в печінці людини – симптоми і лікування
Автор: Петро Малінін
Печінка виконує в людському організмі велику кількість функцій, що забезпечують його життєдіяльність. Паразити в печінки призводять до серйозних ускладнень, порушень метаболізму, в запущених випадках – до летального результату. На жаль, печінка часто стає мішенню для заселення гельмінтами і найпростішими. Це пояснюється особливостями її будови, високою інтенсивністю кровопостачання, наявністю поживних речовин для забезпечення життя паразитів.
Зміст статті:
Які паразити живуть в печінці?
Найчастіше паразити в печінці з’являються через недотримання елементарних правил гігієни, вживання заражених гельмінтами продуктів і води, контакту з тваринами – носіями паразитарної інфекції.
Види печінкових паразитів:
- Амеби. Ці найпростіші потрапляють у печінку через ворітну вену з кишечника з током крові. Викликають амебиоз, проявами якого стає ураження гепатоцитів, порушення живлення клітин, формування печінкових тромбів. Ускладнення – гепатит.
- Лямблії. Ця різновид мікроскопічних найпростіших паразитує в травній системі людини, легенів, може опинитися в головному мозку. За даними медичної статистики, кожен п’ятий житель на нашій планеті є носієм або хворим на холецистит).
- Аскариди. Круглі гельмінти потрапляють в печінку з кишечника через фатєров сосок, ворітну вену, жовчні протоки. Найчастіше вони зустрічаються в холедохе, рідше – в протоках печінки. Поразка аскаридами печінки діагностується випадково, під час оперативного втручання. Паразити провокують аскаридні абсцеси печінки, що прориваються в порожнину очеревини, а так само гепатит, холангіт, холецистит.
- Ехінокок. Стрічковий паразит, що з’являється в організмі людини після потрапляння його яєць з вовни тварин або після попадання частинок ґрунту з брудних овочів, фруктів. Являє собою сферу, в якій розвивається в рідині головка з шиєю і членики паразита. Скупчення кіст – альвеолярна форма ехінококозу. Такі колонії гельмінта можуть існувати до 10 років, постійно розширювалося і чинячи тиск на навколишні тканини і органи. Токсини, що виділяються кістами ехінокока, негативно впливають на стан печінки, викликаючи такі ускладнення, як гепатит, механічна жовтяниця, асцит, алергія.
- Альвеококк. Стрічковий гельмінт, схожий з образом життя і наслідків для організму на ехінокока. Людина заражається онкосфера (яйцями) альвеококка при контакті з вовною, м’ясом диких і домашніх тварин, при вживанні грибів, ягід, води, трав, всіяні гельмінтів. Онкосфери потрапляють в печінку з током крові через ворітну вену. В ній і утворюється багатокамерна кіста – ларвоциста. Це зростання триває кілька років. За цей час печінка зазнає структурні зміни: порушується її кровообіг, страждають печінкові судини. Наслідки альвеококкоза – механічна жовтяниця, некроз печінки, гепатит.
- Котяча або сибірська двуустка. Цей плоский гельмінт листоподібною форми викликає опісторхоз, потрапляє в організм разом з зараженої рибою, молюсками або при контакті з хворою людиною. Печінка ущільнюється, на ній виникають абсцеси. Ускладнення опісторхозу – цироз печінки, гнійний холецистит, перитоніт, гептомегалия (збільшення органу).
- Шистосома. Плоский паразит проникає через контакт з носієм захворювання, через заражену воду. Він може проникнути під час контакту з шкірою, і поширитися по кровоносній системі по всьому організму. В печінці викликає кровотечі, печінкову недостатність, може призвести до летального результату.
- Лейшманії. Ці найпростіші проникають в організм з укусами москітів, звідки і розносяться по всіх органах. Мешкають усередині клітин, при латентному перебігу лейшманіозу можуть майже не проявляти себе значущими симптомами. В тканинах печінки заміщають її клітини (гепатоцити) фіброзною тканиною. Виникають вогнища некрозу, запалення тканин (гепатит).
Симптоми паразитів у печінці
Симптоматика паразитів у печінці залежить від різновиду паразита, стадії захворювання, тривалості інвазії. Існують як загальні, так і специфічні для кожного захворювання симптоми.
Прояви, загальні для печінкових гельмінтозів:
- Почуття слабкості, підвищена стомлюваність;
- Анемія;
- Головний біль з-за інтоксикації;
- Зниження інтенсивності психічних процесів (пам’яті, уваги);
- Порушення сну (безсоння, сонливість);
- Чергування проносу і запору.
Симптоми амебіазу:
- Лихоманка, субфебрильна температура;
- Збільшення печінки, болючість при пальпації;
- Біль іррадіює в праве плече;
- Лейкоцитоз, еозинофілія.
Симптоми лямбліозу:
- Блідість шкіри обличчя в поєднанні з нормальним рівнем гемоглобіну;
- Лущення, тріщини і сухість кайми губ;
- «Мармуровий ніс» при масової інтоксикації;
- Нерівномірне забарвлення шкіри (від червоноцегляні до светложелтой);
- Блювота і діарея;
- Гіркота у роті;
- Перепади настрою;
- Зниження апетиту;
- Схуднення, зниження імунітету.
Симптоми ехінококозу:
- Алергічна кропив’янка, діарея, викликана реакцією імунітету на отруєння токсинами;
- Тупий, ниючий біль під правим ребром;
- Механічна жовтяниця (пожовтіння склер очей, шкіри).
Симптоми аскаридозу при ураженні печінки цим різновидом гельмінта можуть бути дуже слабкими або не проявлятися взагалі. Діагностується підвищена стомлюваність, алергічна кропив’янка, чергування періодів поганого апетиту зі своєрідним обжерливістю.
Симптоми опісторхозу:
- Сильні болі в м’язах кінцівок;
- Набряклість тканин обличчя;
- Гіпертермія до 40°C;
- Збільшення печінки;
- Напади болю в правому підребер’ї;
- Діарея.
Симптоми шистосоміазу:
- Біль у животі;
- Гіпертермія;
- Набряклість і висип на шкірі;
- Діарея з домішками крові та слизу;
- Нудота і блювання.
Симптоми альвеококкоза:
- Постійні болі в печінці та в області епігастрію;
- Виявлення щільного вузла при пальпації;
- Відрижка, нудота, блювання;
- Інтенсивна жовтуха з зеленуватим відтінком, шкірний свербіж кінцівок.
Діагностування гельмінтозів проводиться крім вивчення симптомів і анамнезу пацієнта проведенням досліджень крові, серологічних реакцій на антитіла до кожного виду паразита.
Лікування паразитів у печінці
Лікування паразитів у печінці проводиться виключно під керівництвом лікаря — інфекціоніста або гельмінтолога. Застосування антигельмінтних препаратів має свої особливості – при неправильно розрахованої дозуванні паразити не гинуть, а мігрують в інші органи, іноді нетипові для них місця проживання. При масивній інвазії величезна кількість загиблих гельмінтів просто отруює організм продуктами розпаду, може викликати закупорку життєво важливих органів, дихальних шляхів, просвіту кишечника, спровокувати задуха, летальний результат.
Лікування ехінококозу, альвеококкоза проводиться тільки хірургічним шляхом, так як величезні кісти і ларвоцисти неможливо видалити за допомогою медикаментів. Занадто низька доза ліків призведе до переходу захворювання в хронічну форму з багаторічним перебігом, переходу деяких гельмінтів у форму цист.
Антигельмінтні препарати для печінки:
- Універсальний засіб широкого спектру дії: Альбендазол, Празиквантель, Мебендазол – лікування аскаридозу, опісторхозу, шистосоміазу;
- Пірантел, Піперазин, Левомизоль – лікування аскаридозу;
- Трихопол, Тинідазол, Фуразолідон – лікування лямбліозу;
- Хініофону, Ентеросептол, Амбільгар, Дегидроэметин – лікування амебіазу.
Наступним етапом після антігельмінтной терапії стає відновлення тканин печінки. У цих цілях застосовують гепатопротектори, ентеросорбенти. Хороші результати приносить дотримання дієти, оптимальне чергування режиму сну та відпочинку. Щоб зменшити ризик ураження печінки гельмінтами досить дотримувати гігієнічні заходи, мити овочі і фрукти, дотримуватися норм термічної обробки продуктів.
