Симптоми апендициту у дорослих і дітей, у жінок і чоловіків

Запалення червоподібного відростка сліпої кишки називають апендицит. Захворювання відрізняється різноманітністю і складністю симптомів. Текст містить інформацію про те, що потрібно знати про апендициті, як самостійно визначити ознаки апендициту, на які симптоми звертає увагу лікар при диференціальній діагностиці захворювання. Показано особливості симптомів апендикса у чоловіків, дітей, жінок, у тому числі вагітних.

Зміст:

• Що таке апендицит?
• Де знаходиться апендицит?
• Причини апендициту
• Перші симптоми апендициту
• Найбільш небезпечні симптоми
• Клінічне дослідження апендициту
• Апендицит у жінок і чоловіків
• Апендицит у дітей
• Апендицит у людей похилого віку
• Апендицит у вагітних жінок

Що таке апендицит?

Апендицит – поширений діагноз хірургічних патологій. Запалення червоподібного відростка частіше діагностують у жінок у віці від 20 до 40 років. Захворюваність чоловіків того ж віку, у два рази нижче. У віці від 12 до 20 років частіше хворіють хлопчики і юнаки.

Основний метод лікування гострої форми захворювання – хірургічне видалення червоподібного відростка (апендектомія).

! Щорічно в країні робиться більше мільйона подібних хірургічних операцій. Ускладнення на етапах лікування виявляють приблизно у 5% прооперованих осіб молодого віку і 30% літніх пацієнтів. Основна причина ускладнень – перитоніт.

Якщо не проводити активну терапію, перитоніт при гострій формі розвивається протягом одного-двох днів.

Ускладнення – це часто результат смутного уявлення людиною небезпечних ознак апендициту, відстрочка, затягування часу звернення до лікаря, самовпевненість на сприятливий результат патології після зняття неприємних відчуттів.

Апендицит — підступне захворювання

Він проявляється болями в області живота, запор). Аналогічні симптоми спостерігають при:

• Інтоксикаціях, отруєннях;
• Інфекціях, запаленнях шлунково-кишкового тракту;
• Інфекціях, запаленнях жіночих, чоловічих статевих органів;
• Запаленнях, інфекціях нирок, сечоводів, сечового міхура;
• Клімаксі;
• Непрохідності дванадцятипалої кишки;
• Розриви артерій черевної порожнини, інших.

У медицині існує термін – «синдром гострого живота», який об’єднує патологічні стани, що супроводжуються болями в області черевної порожнини, інтоксикаціями, підвищенням температури тіла.

Різноманіття синдрому гострий живіт робить діагностику апендициту складної медичної завданням. У період постановки діагнозу лікар, залежно від статі, віку пацієнта, повинен виключити ознаки інфекційних, урологічних, гінекологічних, акушерських, чоловічих, дитячих, інших патологій. Складність додає нестабільне розташування органу черевної порожнини. У різних людей апендикс визначають в різних проекціях черевної стінки. Анатомічна особливість проявляється різноманітністю вихідних точок болю.

Де знаходиться апендицит?

Практично кожна доросла людина, знає розташування в організмі внутрішніх органів – нирки, легені. Складніше з визначенням локалізації відділів шлунково-кишкового тракту. Загальна довжина кишечника людини, компактно розташованого в черевній порожнині, становить 4-5 метри. Топографічні орієнтири проекції апендикса знаходять всередині перехрестя двох уявних ліній:

• Горизонтальні, від пупка і навколо живота;
• Вертикальної, від правого грудного соска і вниз.

Область живота, правіше вертикальною і нижче горизонтальної лінії до паху і правої ноги – це права клубова область. Правий подвздох вважають найбільш ймовірним місцем проекції на черевну стінку червоподібного відростка.

На жаль, це не єдине місце локалізації апендикса. Завдяки довгій брижі, апендикс може зміщуватись на деяку відстань, від нормального розташування. Перед операцією з допомогою УЗД лікар визначає розташування органу і оптимальний доступ до нього. Розташування органу важливо для хірурга і практично не має значення для пацієнта.

Причини апендициту

Досі немає єдиного уявлення про причини апендициту. Чому тільки частина людей страждає від запалення червоподібного відростка? Запропоновано кілька теорій причин розвитку апендициту.

В основі найбільш поширеною лежить інфекційний фактор. При гострому апендициті виділяють патогенні штами кишкової палички, золотистого стафілокока, стрептокока, інших гноєтворних бактерій. У звичайних умовах вони є нормальними мешканцями кишечника. Патогенними стають в результаті дії супутніх зовнішніх або внутрішніх причин.

Основні фактори що провокують розвиток мікрофлори при апендициті:

• Закупорка (звуження) просвіту червоподібного відростка – вроджені аномалії (вигини, звуження), новоутворення, калові камені, сторонні тіла);
• Судинні реакції, дефекти живлять стінку кишки кровоносних судин, знижують кровопостачання стінок, що викликає застій крові і далі некроз апендикса;
• Нейрогенні реакції, уповільнення перистальтики стінок кишечника, що супроводжується рясним слизеобразованием, гострим розширенням просвіту кишки.

Апендицит частіше розвивається у людей, страждаючих: запорами, захворюваннями серцево-судинної системи, деякими інфекційними захворюваннями (кишкові форми амебіаз, інші інфекції). У чоловіків апендицит може бути свідченням шкідливих звичок, прихованих інфекцій малого тазу. Він може бути результатом гінекологічних запальних захворювань жінок. У дітей розвивається на фоні природжених звужень просвіту сліпої кишки, важкої ангіни.

Розрізняють гостру і хронічну форми апендициту. Найбільш часта форма запалення апендикса – гостра. Вона проявляється яскраво вираженими симптомами. Хронічна форма зустрічається рідко, симптоми стерті.

Проведені експерименти в Іспанії довели, що у 40% випадках гострий апендицит був викликаний смаженим насінням і чіпсами. Як правило страждають діти до 14 років

Перші симптоми апендициту

Симптоми апендициту проявляються головним чином різким болем в животі. Звичайний патогенез апендициту проявляється наступними послідовно розвиваються симптомами: біль, нудота, блювота, підвищення температури, диспепсія.

Докладно про кожному симптомі в дебюті апендициту.

• Раптовий біль в області сонячного сплетення або над пупком – найбільш характерний перший симптом гострої форми апендициту. У цей період також можлива біль в животі без певної локалізації. Характеризується болем різної інтенсивності (сильна, слабка) і характеру (постійна, переміжна). Далі відзначається зміщення акценту болі в правий подвздох, тобто, в область топографічної проекції апендикса. Характер болю, постійна, помірна інтенсивність, що підсилюється при кашлі, рухах, зміні положення тіла в просторі.
• Нудота і блювання. Блювотні маси складаються з раніше прийнятої їжі з домішкою жовчі. Блювотні маси при порожньому шлунку у вигляді рідини, слизу жовтого кольору. Блювота при апендициті розвивається як рефлекс на біль, що супроводжується зниженням апетиту, частіше одноразова.
• Лихоманка. Частий супутник апендициту – підвищення температури тіла. Зазвичай вона не піднімається вище показників фебрильної гарячки (37,0-38,00 С).
• Диспепсія. Наростання інтоксикації супроводжується розладом акту дефекації – диспепсією у вигляді запору або рідкого стільця. Диспепсія відбувається на тлі частого сечовипускання, результат залучення сечового міхура в патогенез. Колір сечі інтенсивний, темний.

Підступність апендициту може проявитися дебютом з пріоритетом інших симптомів, на тлі слабкої больової реакції. Крім того, біль може стихати під дією знеболювальних ліків, а також при некрозі стінки червоподібного відростка.

Небезпечні симптоми апендициту

Незважаючи на очевидність болів в області живота при апендициті, виникають складності з діагностикою.

Небезпечні симптоми при апендициті

Небезпечними, при апендициті, можуть бути симптоми:

• Відволікають від основного захворювання;
• Починається перитоніту.

У жінок біль супроводжує багато запальні гінекологічні патології, у дітей – кишкові інфекції, коліки. Клінічні ознаки, при виразці шлунка, запаленні підшлункової залози, жовчного міхура, інших патологій черевної порожнини та органів малого тазу, також нагадує симптоми апендициту.

За допомогою діагностичних методів лікар легко відрізнить джерело болю. Для полегшення роботи лікаря інформуйте його про раніше перенесені захворювання, незвичайних проявах організму в період захворювання, в тому числі не мають відношення до основного патогенезу, наприклад:

• Раніше перенесені статеві інфекції – можливий прихований мікробний вогнище в організмі – провокатор апендициту або джерело запалення сечостатевих органів;
• Тривала відсутність місячних у жінки – можлива ознака позаматкової вагітності;
• Кал чорного кольору – ознака шлункового або кишкового кровотечі проривної виразки;
• Печія, газоутворення, об’ємний кал – ознака запалення підшлункової залози;
• Блювотні маси без жовчі – ознака холециститу або закупорки жовчного міхура.

Небезпека названих симптомів у тому, що вони відволікають від постановки правильного діагнозу, направляють лікаря по хибному шляху постановки діагнозу, подовжують час його постановки. Інша група симптомів свідчить про важкому стані хворого, перитоніті (запаленні черевної стінки) при апендициті.

Найбільш небезпечні симптоми:

Найбільш небезпечними симптомами вважаються:

• Стихшая на кілька годин біль може бути пов’язана з розривом стінок апендикса усередині черевної порожнини, подальше різке посилення інтенсивності болю, не піддається купіруванню – свідоцтво перитоніту;
• Постійні блювотні позиви, а сама блювота не приносить полегшення хворому;
• Різке підвищення температури вище 39 0С, або навпаки швидке падіння до критично низьких значень;
• Напруження м’язів, болючість в момент дотиків, постукувань шкіри живота;
• Змінене свідомість (сплутаність, марення, згасання рефлексів).

Клінічне дослідження апендициту

Диференціальна діагностика апендициту проводиться в умовах стаціонару. Використовуються фізикальні, інструментальні, лабораторні методи діагностики апендициту. На першому етапі проводиться опитування пацієнта і традиційні методи дослідження, пальпація, обмацування, постукування, тиск в області живота. Звертають увагу на біль, температуру, блювоту, які найбільш часто супроводжують апендицит.

Біль при апендициті

Незважаючи на різноманіття симптомів, біль – це найстабільніший ознака апендициту, вона практично завжди супроводжує захворювання. Характеристика біль має важливе значення при диференціальній діагностиці апендициту. Лікар з’ясовує локалізацію, характер, тривалість, інтенсивність, час виникнення болю.

Щоб уникнути спотворення клінічної картини не можна знеболити хворого перед дослідженням лікаря.

Локалізація болю. Багато захворювання супроводжуються неприємними відчуттями у вигляді болю. За її локалізації визначають який орган уражений. Біль з чітким джерелом імпульсів, що буває якщо орган близько прилягає до стінки очеревини. Тому запалення нирок частіше відчувається в області попереку, серця – у лівій стороні грудей. При гострому апендициті обстежуваний як правило не може показати на собі де локалізується біль. Інший важливий діагностична ознака – зміщення болю неясної локалізації через 3-4 години в праву клубову область.

Якщо біль відразу відчувається в правому подвздохе значить апендикс розташований у близькій проекції. Якщо апендикс в черевній порожнині зміщений, використовують непрямі методи. Діагностичні прийоми засновані на виявленні надмірної відповідної больової реакції на слабкий вплив (дотик, постукування) певної точки.

При неускладненому апендициті посилення болю з’являються якщо хворий намагається втягувати живіт у положенні лежачи, а також якщо натиснути пальцями:

• На живіт в області правого подвздоха;
• У кількох точках, праворуч від пупка;
• У декількох точках по діагональної лінії від пупка до правого клубового горбка (це кістковий виступ тазових кісток визначається спереду в клубової області).

При апендициті хвора відчуває біль при дефекації в області ануса, підняття правої ноги, правої руки, глибокому вдиху, кашлі. У положенні хворого лежачи на спині – біль відчувається в правому подвздохе, зміна положення на лівий бік – джерело болю зміщується до пупка;

Небезпечні ознаки апендициту – це підвищена болючість при легкому натисканні пальцями в області пупка, промацуванні м’язи живота визначаються у вигляді напружених тяжів. При лабораторному дослідженні крові виявляють збільшення кількості лейкоцитів вище 14 тис. Лейкоцити – маркер запалення, практично завжди, при будь-якому гострому процесі збільшується кількість лейкоцитів, які беруть участь в імунному захисті організму. Низька кількість лейкоцитів (лейкопенія) – ознака виснаження імунної системи. Це ознаки перитоніту – запалення черевної стінки.

Локалізація запалення апендициту завжди підтверджується інструментальними дослідженнями (УЗД) черевної порожнини

Відбиті болю. При апендициті іноді діагностують біль проявляють далеко від запаленого органу. Иррадиирующие (відбиті) болю діагностують при:

• Апендициті – у правій нозі, також звертати увагу на появу правобічної кульгавості;
• Тазовому розташуванні апендициту – віддається у чоловіків, хлопчиків в мошонку, розташування його ближче до спини – віддається там же;

Характер болю. Розрізняють вісцеральну та соматичну біль. Вісцеральна формується у внутрішніх органах при раптовому підвищенні тиску в підлогою органі, при розтягуванні стінок органу, натяжениях зв’язок брижі. Соматичний біль обумовлена патологією в стінці очеревини, прилеглої до органу і з’єднаної з нею нервами. При апендициті може бути постійна та переймоподібний біль.

Тривалість болю. Характерно один-два піки больових реакцій. Перший напад пов’язаний з запалення апендикса. Другий пік спостерігають з розвитком перитоніту, в запущених випадках. Біль при гострому апендициті триває від кількох годин до кількох днів. Тривала, зберігається кілька днів, тижнів ниючий біль не характерна для апендициту.

Протягом 1-2 дні розвивається некроз з високою ймовірністю розриву стінки червоподібного відростка. У перші години після розтікання гнійного вмісту в черевну порожнину біль зникає, настає уявне одужання.

Друга хвиля болю інтенсивна і пов’язана з розвитком запалення очеревини. Перитоніт, без лікування, триває сім – десять днів, часто закінчується загибеллю хворого. При лікуванні можливе утворення спайок внутрішніх органів, які викликають постійні болі.

Інтенсивність болю. Біль суб’єктивне відчуття, залежить не тільки від сили травмуючого фактора, але і індивідуальних особливостей людини. Для апендициту характерні раптові інтенсивні болі. У деяких випадках можлива картина стерта болю. Інтенсивність болю не може служити критерієм апендициту. Важливіше поєднання болю з іншими симптомами, висока температура, нудота, блювання, диспепсія. Інтенсивність болю висока, у молодих людей, часто супроводжується вимушеними позами, дратівливістю, головними болями.

Блювота симптоми

Напад гострого апендициту супроводжується ознаками нудоти, потім блювоти. Блювання, при апендициті має рефлекторний характер, співпадає з піком больових відчуттів. Як правило зустрічається в перші години, отже явища інтоксикації не впливають на цей симптом значного впливів. Для апендициту характерна однократна блювота. Повторювані напади блювоти характерні для інтоксикації організму. Це важлива ознака для прогнозу хвороби, свідчить про тяжкість патогенезу, що загрожує життю людини. Блювота супроводжується підвищенням температури тіла.

Гіпертермія

Лихоманка фебрильного типу (37-380С) характерний симптомом. Частіше апендицит протікає на тлі помірної гіпотермії. Температура при апендициті – важливий симптом для диференціації від інших схожих захворювань. При кишкових, ниркових кольках температура в межах норми або нижче. Іноді спостерігають цікавий феномен, коли температура, вимірювана звичайним ртутним термометром, з правої сторони на 0,5-1,00 С градуси вище температури визначається в лівій пахвовій западині. Краще спробувати виміряти температуру в пахвовій западині і відразу після ректально. Відмінності більш наочні.

Апендицит у жінок і чоловіків

Апендицит у чоловіків

Симптоматика даної категорії хворих не відрізняється. У віці до двадцяти років частіше хворіють юнаки та хлопчики. Помічено, що у чоловіків частіше діагностуються розриви і некроз сліпого виростка кишечника.

Діагностичні прийоми виявлення ознак апендициту у хлопчиків і чоловіків, які проявляються:

• Мимовільним підтягуванням вгору правого яєчка при пальпації живота у правому подвздохе, припинення обмацування ділянки найбільшої болючості яєчко опускається, обох яєчок при тиску на живіт;
• Болем правого яєчка при легкому потягуванні мошонки;

Апендицит у жінок

У віці старше двадцяти років частіше хворіють жінки. У дівчаток з дванадцяти років і старше, при клінічному обстеженні слід обов’язково враховувати гінекологічний статус. Гострі болі можуть бути обумовлені у дівчаток в підлітковому віці хворобливими місячними. У жінок слід виключати запалення придатків, яєчників, позаматкову вагітність, викидень, захворювання нирок.

Апендицит у дітей молодшої вікової групи

Дитина молодшої вікової групи не дозволяє проводити дослідження, не може пояснити патологічні відчуття, біль супроводжується не припиняються плачем, страхом. Це вносить плутанину в діагностику апендициту.

Захворювання проявляється гострим дебютом. Біль у правій здухвинній зоні визначають з допомогою простого прийому – праву ніжку дитини спробувати зігнути в коліні. Слабка спроба, проявляється сильною реакцією. Інший діагностичний прийом – після прибирання руки досліджує, яка давить на живіт, в правій здухвинній зоні виникає відповідна сильна больова реакція. При обмацуванні живіт напружений, але не роздутий внаслідок газоутворення.

Дитина відмовляється вставати, воліє лежати і поменше рухатися. Біль посилюється при русі, бігу, стрибках. При стоянні відзначається вимушена поза з метою полегшення болю на правій стороні тіла. Блювота, на відміну від дорослих хворих, виникає як результат інтоксикації, а не викликана сильним болем. У дитини блювота може бути першим симптомом апендициту, передувати больовим відчуттям.

Остаточний діагноз може поставити лікар на підставі інструментальних і лабораторних методів дослідження.

У маленьких дітей часто при апендициті відзначають підтягування до себе правої ніжки. Симетричне промацування живота виявляється бурхливим реагуванням на дотик правій стороні. Можна застосувати інші аналогічні методи визначення локалізації болю.

Клінічні симптоми апендициту у дітей

Висока температура 38-39 0С, пульс прискорений, язик обкладений – нагадують ознаки інфекції. Складність дослідження додає пронос і блювота. При відсутності ознак розладу кишечника, гази відходять вільно. Іноді температура в нормі. У цьому випадку однією з причин болю може бути інвагінація тонкого кишечника. Інвагінація – це входження кишки в кишку, зустрічаються у дітей. В результаті інвагінації на кишечнику утворюється манжетка, що викликає сильну біль, здуття кишечнику, непрохідність, блювоту. Успіх діагностики залежить від уважності лікаря до деталей.

На інфекцію можуть вказувати збільшені лімфатичні вузли, висип на шкірі і слизових оболонках. У важких випадках потрібна консультація дитячого інфекціоніста, експрес-методи лабораторного дослідження крові.

Стаття по темі: Як розпізнати апендицит у дітей?

Апендицит у дитини 5 років і старше

Приблизно з цього віку дитина здатна на примітивному рівні описувати патологічні відчуття. Клінічна картина така ж, як у дітей молодшої вікової групи.

Початкові ознаки апендициту у дитини. На локалізацію болю вказують вимушені пози дитини, напруженість черевної стінки при обмацуванні з правої сторони живота в області подвздоха. Щадна, праворуч, хода, утримування руками правої клубової області. Не намагайтеся зняти біль медикаментами, прикладанням холодного компресу до хворої області.

Пальпацією встановлюють болючість, напруження стінки живота з правого боку. Диференціальний діагноз проводять з метою виключення: ангіни, глистових інвазій, інвагінації тонкого кишечника. Локалізацію болю визначають з допомогою опосередкованих методів, які використовують при діагностиці апендициту у дорослих.

Загасання больових відчуттів може бути грізним симптомом прориву апендикса. Блювота передує нудоті, частіше буває одноразовою.

Апендицит у людей похилого віку

Проявляється спокійним дебютом. Загальний стан задовільний. Біль у правій здухвинній зоні, частіше розлита, неясної локалізації, не інтенсивна. Температура в нормі або незначно підвищена.

Плутанину в діагностику вносить можливий парез кишечника. Парез кишечника – це стан, коли кишечник перестає функціонувати, проявляється явищами непрохідності (блювання, відсутність дефекації, здуття кишечника). Блювання у цьому випадку виникає всякий раз після прийняття їжі. Блювотні маси містять неперетравлену їжу. Діагностичні методи, що застосовуються для визначення локалізації болю неясні.

Стертість ознак захворювання не означає легкий патогенез. В осіб старших вікових груп частіше спостерігаються ускладнення і летальні випадки.

Апендицит у вагітних жінок

У перші місяці вагітності складність в діагностиці на звичайному рівні. Складності діагностики виникають після четвертого місяця виношування плоду, коли матка, що збільшується, зміщує петлі кишечника. Зазвичай апендикс зміщується вгору, ближче до печінки. Тому виникає складність диференціації апендициту та запалення жовчних шляхів печінки. Іноді апендицит при вагітності іррадіює в область правої нирки. Стінка живота напружена в результаті розтягування матки, тому обмацування не ефективний діагностичний прийом при вагітності.

Діагностика апендициту вагітній видається важким завданням, характеризується безліччю нюансів.

Клінічні методи діагностики апендициту у вагітних проявляються болями:

• У положенні лежачи на правому боці – наслідок тиску матки на вогнище запалення;
• У положення лежачи на спині при натисканні на ліве ребро;

У цей період краще використовувати ефективні методи інструментальної діагностики УЗД, МРТ, рентгенографія (введення контрастних для рентгенівських променів фармакологічних засобів у досліджувані порожнини). При підтвердження гострої форми апендициту показано термінове оперативне втручання. Строк вагітності в цьому випадку не має значення. Пріоритет операції – збереження вагітності.

Більш детальна інформація про апендициті при вагітності

Можливо, вас зацікавить: